Ф.Углов "Серце хірурга"

Поки автор розповідає про свою роботу ним захоплюєшся і вболіваєш. Бо ж  дійсно, талановитий спеціаліст, хірург із золотими руками, який не боїться випробовувати нові ризиковані прийоми для врятування людей. Читати про те, як з’являлись і відшліфовувались нові методи операцій надзвичайно цікаво (хоча де-не-де аж волосся ворушиться від того, що тоді всі ці операції  робилися під місцевим наркозом – навіть у найкращих клініках!)
Окрім того, це  лікар, який послідовно наголошує про необхідність гуманного ставлення до хворих: беззастережного піклування, безболісності процедур, ввічливості з пацієнтами. Просто-таки моральний орієнтир для всіх колег і учнів.
Дуже ціную те, що він справді принаймні намагався писати  чесно, незважаючи на обов’язкову установку на кшталт загальновідомого «преступность неуклонно сокращается, стремясь к нулю» . Хай не завжди це виходить: наприклад, дуже дивно сполучаються між собою неодноразово повторені слова про благородство хірургів («Высокое благородство, честность, правдивость, бескорыстие, гуманность, бережное отношение к больному, душевная красота — неотъемлемые качества русских хирургов. Важная привлекательная черта характера хирурга: чувство локтя, взаимопонимание и уважение к товарищу по работе») та згадки про те, як талановитого колегу заклювали за «поклоніння перед Заходом» лише за те, що він захоплювався знеболюванням у США і при цьому  «выражал свой восторг, забывая порой оттенить те благоприятные условия, которые хирурги США имели в годы войны», та досить багато інших випадків конфліктів між  колегами-хірургами (від протиріч між клініцистами та адміністраторами і до написання доносів на більш успішних товаришів).
За цікаві і захопливі відомості про нові досягнення та вибудовування загальної системи охорони здоров’я вибачається навіть неймовірного рівня сиропний пафос щодо радянського ладу і російського народу загалом та окремо лікарів (і особливо хірургів :)) на зразок такого: «Вот почему на страницах этой книги я не раз уже подчеркивал, что профессия хирурга предполагает в самом своем содержании героику. И эти героические дела он совершает не в какой-то звездный момент своей жизни, а повседневно. Никто из людей не творит героические поступки каждый день. Никто, кроме хирургов!»

( Але є декілька "але" )