belchester: (улыбка)
Анотація:
"Шукала, аби процитувати в дисері, одну анекдотку, яку точно викладала на фейсбуку. А доки шукала її, подумала, що прокрастинувати так прокрастинувати, й позбирала всі історійки про українську літ-ру, які викладала за останній рік."
http://pocketfull-of.livejournal.com/87258.html

Не знаю, що цитувати - що не історія, то діамант. :heart:
belchester: (улыбка)
Стівен Кінг, "11.22.63".
І знову перекладач Олександр Красюк. Я ще пам'ятаю, як мене виводив його переклад "Під куполом", але сестра сказала, що цей "далекий від ідеалу, але набагато краще". Тож я ризкнула. І справді, краще: не від кожної сторінки сіпає, але бісить все одно частенько.
І я таки розумію, від чого саме: дуже помітно, що з англійської він перекладає на на українську через російську (запідозрила б з неї і переклад, але ні - український з'являється першим). Звідси і кострубаті речення, і дивний вибір деяких слів (особливо мене вразив "полювач" замість простого "мисливця" - ну а що, однокореневе з "полюванням" же! І так, таке слово є, але воно надто маловживане і око за нього зачіпається).
І знову власні назви то перекладено, то транслітеровано (щоправда, третього варіанту - поданих латиницею - в цій книзі ще не зустрічала).
Цікаво, такими темпами чи колись цей товариш доросте до рівня улюбленого перекладу "Мертвої зони"?



belchester: (улыбка)
Поки автор розповідає про свою роботу ним захоплюєшся і вболіваєш. Бо ж  дійсно, талановитий спеціаліст, хірург із золотими руками, який не боїться випробовувати нові ризиковані прийоми для врятування людей. Читати про те, як з’являлись і відшліфовувались нові методи операцій надзвичайно цікаво (хоча де-не-де аж волосся ворушиться від того, що тоді всі ці операції  робилися під місцевим наркозом – навіть у найкращих клініках!)
Окрім того, це  лікар, який послідовно наголошує про необхідність гуманного ставлення до хворих: беззастережного піклування, безболісності процедур, ввічливості з пацієнтами. Просто-таки моральний орієнтир для всіх колег і учнів.
Дуже ціную те, що він справді принаймні намагався писати  чесно, незважаючи на обов’язкову установку на кшталт загальновідомого «преступность неуклонно сокращается, стремясь к нулю» . Хай не завжди це виходить: наприклад, дуже дивно сполучаються між собою неодноразово повторені слова про благородство хірургів («Высокое благородство, честность, правдивость, бескорыстие, гуманность, бережное отношение к больному, душевная красота — неотъемлемые качества русских хирургов. Важная привлекательная черта характера хирурга: чувство локтя, взаимопонимание и уважение к товарищу по работе») та згадки про те, як талановитого колегу заклювали за «поклоніння перед Заходом» лише за те, що він захоплювався знеболюванням у США і при цьому  «выражал свой восторг, забывая порой оттенить те благоприятные условия, которые хирурги США имели в годы войны», та досить багато інших випадків конфліктів між  колегами-хірургами (від протиріч між клініцистами та адміністраторами і до написання доносів на більш успішних товаришів).
За цікаві і захопливі відомості про нові досягнення та вибудовування загальної системи охорони здоров’я вибачається навіть неймовірного рівня сиропний пафос щодо радянського ладу і російського народу загалом та окремо лікарів (і особливо хірургів :)) на зразок такого: «Вот почему на страницах этой книги я не раз уже подчеркивал, что профессия хирурга предполагает в самом своем содержании героику. И эти героические дела он совершает не в какой-то звездный момент своей жизни, а повседневно. Никто из людей не творит героические поступки каждый день. Никто, кроме хирургов!»

Але є декілька "але" )
belchester: (улыбка)
Я и так на Книжный Арсенал собиралась.
Но теперь уже - абсолютно точно.
Главное, чтобы мне хватило. ))
Про книгу Діани Макарової "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера".
belchester: (улыбка)
Книжковий виклик (для себе) на 2016 р.
Умови:
1. В першу  чергу – жіночого авторства.
2. В першу чергу – україномовних авторок або переклади українською; в другу – українські російськомовні авторки, в третю – переклади російською та російські авторки.
3. Звернути більшу увагу на нехудожні книжки по українським реаліям (есеїстика і не тільки).
4. Звернути увагу на авторок(ів) не європейського і не північно-американського походження (Африка, Азія, Південна Америка, Близький Схід).
5. Звернути більшу увагу на книжки про людей з особливими потребами або написані автор_ками, що мають особливі потреби.
6. В першу чергу, звернути увагу на письменниць, що отримали Нобелівську премію; в другу – на тих письменників-лауреатів, яких я ще не читала (і переважно тих, що вписуються в пункт №4).
7. Мовою оригіналу (англійською) – 1 книгу.
8. Обмежити читання групи панівної більшості (білих цисгендерних гетеросексуальних християн-чоловіків англомовних та російськомовних). В якості виключеннь: Кінг, Мартін, Пратчетт, Олді, Гейман та деякі інші (крім п. 9).
9. Книжки, які вже стоять на полицях і чекають своєї черги.


Додатково:
А. Звертати увагу на те, чи проходить книжка тест Бехдель (цікаво провести додаткову статистику).
Б. Повернутися до читання збірок віршів (в першу чергу – українських авторів та перекладів українською).
В. Звертати увагу на те, кого більше: вже знайомих чи нових імен.
Г. Намагатися якомога більше розширити географічний охват зарубіжних письменниць(ків).

Мій виклик: 70 книг
Додаткові зобов'язання: бінго + флешмоб )
belchester: (улыбка)
Книги

1-73 )
І, продовжуючи підбивати статистику (http://belchester.livejournal.com/181212.html):
2015 р.
жіночого авторства - 62%
українською мовою - 50%

Фільми
1-46 )

Серіали
1-16 )

Аніме
1-4 )
belchester: (улыбка)
Не знаю, потяну ли весь список (и всегда ли буду слушаться генератора случайных чисел), но стоит попробовать свои силы. :)
http://challenge999.diary.ru/p201947878.htm
Задача с этом году:
ПРИКЛЮЧЕНИЕ. Книжное приключение.
Правила просты: у нас есть дорога длиной в 50 шагов, которую нужно осилить. Поскольку жизнь удивительна и загадочна, каждый шаг по дороге мы будем делать с помощью генератора случайных чисел.

дополнительные условия )

Первым выпал в генераторе №1. А я как раз только начала то ли "книгу любимого писателя, которую вы еще не читали", то ли "книгу, в которой действует магия", то ли "книгу, которую вы выбрали благодаря обложке" (насколько это вообще ко мне применимо). :)
Определюсь в процессе. А первый номер станет вторым. )))
UPD. Будет "обложкой". ))

Прочитано: 50
Виклик виконано :) )

Вне списка )

Список + подбор вариантов )
belchester: (улыбка)
У цьогорічній «книжковій пригоді», було кілька пунктів, які я раніше не читала, бо боялася: надто вже важкі теми піднімають ці письменниці. І вони таки справді давались важко.

Тоні Моррісон «Улюблена».
Раніше я просто не уявляла, наскільки все те, що я досі читала про рабство, написане «ззовні» - від імені (або з точки зору) хай і співчуваючих, але білих письменниць і письменників.
А тут потрійний шок: з точки зору рабині, з точки зору жінки і матері і, наче цього замало, щоб волосся на голові заворушилось, «на основі реальних подій».
І воно таки пробирає, коли ставиш себе не на місце глядача, що так сильно співчуває, що «ікра не лізе в горло і компот не ллється в рот», а на місце власне людини, яка виросла і все життя прожила з усвідомленням того, що будь-кого, кого ти знаєш і любиш (матір, чоловіка, дитину) будь-якої днини можуть вбити просто так або ж «здати комусь в оренду, віддати в сплату боргу, продати, викупити, виставити на продаж, заставити, виграти в карти, вкрасти або конфіскувати». Від цього просто стає моторошно. А якщо придивитися до рабині-жінки, то вона ще й розглядається як агрегат по примноженню робочої сили – і про власний вибір тут не йдеться зовсім або йдеться надзвичайно рідко. Бебі Саґс так і не змогла знайти нікого зі своїх восьми дітей, навіть коли визволилася. Недарма ж ії невістка каже «Схоже, я полюбила своїх дітей значно сильніше, коли дісталась сюди. А може, там, в Кентуккі, я просто не могла любити їх так, як треба, тому що вони були наче не зовсім мої».
І це ще головній героїні пощастило з хазяями. Але навіть там, у ті щасливі часи у майже ідеальних хазяїв, було видно: рабство – це гидота, навіть найм’якший його варіант. Не кажучи вже про те, що коїться зазвичай.

Світлана Алексієвич. Біля двох її книжок на полицях я ходжу вже близько року – і поки що так і не наважилась читати ні про жінок на війні, ні про Чорнобильську катастрофу.
Вирішила почати з (на вигляд) легшого: «Час секонд хенд». І це таки жахливе читання, особливо зараз. Ясно вимальовується, звідки росте коріння тієї самої «радянської людини», для котрої найважливіше в світі – жити у «Великій Країні» і «щоб нас усі боялися та поважали».
Боляче вражає, наскільки дієвою була пропаганда, якщо навіть дитина заарештованих батьків, виховуючись у дитбудинку, могла бути практично закохана у Сталіна.
І ще – для мене стало прикрою несподіванкою, що у жартівливого «Ты где? – В Караганде!» лагерний підмурівок незгірш ніж у «Приезжайте к нам на Воркуту! – Нет, уж лучше вы к нам!»

Еліс Уокер «Барва пурпурова». (Після Тоні Моррісон було особливо страшно, хоча тут уже з анотації ясно, що йдеться не про рабство).
З перших сторінок ситуація складається така, що не сприяє оптимізму аж ніяк. Мало того, ще й стрімко погіршується. І головна героїня Сілі, очима якої дивимось на все це неподобство, зовсім не боєць: тиха, покірна дівчина, бита і цькована з дитинства, не те щоб красуня, не особлива розумниця, ледве письменна, від якої нагло забрали можливість бачити тих небагатьох, кого вона любила, і видали заміж за чоловіка, якому потрібна була не вона… І розумієш, що вона сама звідси не виборсається - життя тягнеться тоскне і гірке, лише іноді розбавлене хоч якоюсь приємністю. А поряд з нею живе жіночка вперта та гаряча, здатна відстоювати свої права у родині хоч і з кулаками – і теж втрапляє у величезну халепу, бо ж чорношкіра.
І ось, коли вже нічого доброго не ждеш, раптом стається звичайне, нефантастичне диво: майже всі жінки з'ясовують, що, виявляється, якщо об’єднатися, підтримувати і допомагати одна одній (або хоча б не заважати і не шкодити), то можна вибратися з ненавистного шлюбу, відчути тілесну насолоду, знайти улюблене заняття, яке до того ж здатне непогано прогодувати – і все це без надриву і без надзусиль. І виграЄ - кожна. :)
Що таки може претендувати на утопічність – це зустріч тітки з племінниками і їх повернення саме тоді, як у Сілі з’явилося ще й своє власне житло. 
belchester: (улыбка)
Нова для мене авторка - рекомендувала колега, прочитано для скорочення білих плям у сучукрліт.

Якась приголомшлива книга - вивертає назовні всі страхи і бажання, лякає і надихає водночас. А багатозначна назва тут грає немалу роль. І якщо спочатку я була впевнена, що знаю, кого тут можна лише пожаліти, а хто - монстр вищого ґатунку, то згодом долі перекрутилися так химерно, що не відразу і розберешся.
Переплітаються історії трьох сімей – і у кожної проблеми, та неабиякі. Тут і владна мати, що сталевою волею прагне змінити реальність і ламає долі дітей (та і власну); і дівчина, що сприймає себе як функцію-додаток до близьких і головна потреба якої – служити рідним і бути власністю коханого; і хлопець, який залюбки погоджується на фактично рабовласництво (в свою користь); і чоловік, якого від комплексу неповноцінності відносно коханої гребе так, що на наслідки страшно дивитися; і жінка, що залюбки погоджується віддати власних дітей невідомо кому (але за великі гроші); і дівчина, що має сили і натхнення зберегти те, що вважає своїм, навіть при найбільшому тискові; і бомж – філософ-психоаналітик і ангел-спаситель в одному. Зрештою, у кожного рильце в пушку і скелети по шафах наскладовано. І все це змішується у яскравий коктейль.
belchester: (улыбка)
Цього року я намагаюсь поєднати участь у двох книжкових спільнотах зі щомісячним читанням обраної голосуванням книги, участь у флешмобі "Книжкова пригода" (з двома додатковими умовами: обирати в першу чергу книжки написані жінками та написані українською, в ідеалі - їх поєднання :)) і вписала сюди ж намір ближче ознайомитися з сучасною українською літературою, де, як виявилося, у мене майже суцільні білі плями.

І потихеньку крига скресає. ))
Якщо порівняти відсоток прочитанного жіночого авторства і українською за попередні 5 років, то результати навіть за півріччя досить втішні. ))
2011 р.
жіночого авторства - 30%
українською мовою - 12%
2012 р. (найневтішніший результат за мовою)
жіночого авторства - 44%
українською мовою - 8%
2013 р. (найневтішніший результат за статтю)
жіночого авторства - 26%
українською мовою - 10%
2014 р. (на разультат за статтю вплинуло знайомство з творчістю Л.М.Буджолд)
жіночого авторства - 65%
українською мовою - 18%
2015 р. (результат за перше півріччя)
жіночого авторства - 70%
українською мовою - 44%
belchester: (улыбка)
Жутковатое чтение. И это еще только середина.
И сама тематика, и возникающие параллели: и то, что прямо упоминается ("Я молчал... Когда они пришли за мной — уже некому было заступиться за меня"), и то что само всплывает в памяти - от "Министерства правды" до Руанды. Сначала - массированная пропаганда, нацеленная в основном на наивных и невежественных, потом поддержка какой-то части местных, появление вооруженных людей, диктующих свои порядки, запугивание несогласных, терракты, центральная власть, неспособная справиться с ситуацией.
Практически то же самое наблюдается уже год у нас на востоке...

Ура!

Jan. 9th, 2015 12:17 am
belchester: (улыбка)
Мне таки пришла книга Степовой!
Я почти всё это уже читала в facebook, но маме должно понравиться. Тем более - истории с её родины. ))
belchester: (улыбка)
Села написать отзыв о серии книг в тематическое сообщество.
Прошлась вдоль полок - "и тут Остапа понесло..." )))
belchester: (улыбка)
Книги
2013 )
2014 )


Фильмы
2013 )
2014 )

Сериалы
2013 )
2014 )

Аниме
2013 )
2014 )
belchester: (Default)
В понедельник заезжала к сестре и племянникам.
Катерина выиграла в фотоконкурсе школьной библиотеки «Лето. Книга. Я» и получила грамоту за «Самое экстремальное чтение». Вот и пригодилась фотография вверх ногами на шаре и с книгой, которую сняли еще в начале лета. :)
С этой самой грамотой она встречала меня у порога, чтобы не забыть похвастаться. ;)
Read more... )

Андрей, этот юный энтомолог, словарный запас которого примерно на треть составляют всяческие козявки, узнал два новых названия членистоногих (кузнечик и паук) и с энтузиазмом декламировал их для нового слушателя в лице меня. :)))

Во вторник я умудрилась посеять обложку от электронной книжки. По-дурацки так. Зачиталась, подняла голову — увидела, что почти проворонила свою остановку, подхватилась и выбежала. Книжка в руках, а обложка с коленей незаметно соскользнула, там и осталась.

В среду на работе таки закрыли доступ к соцсетям, как давно собирались. Придется урезать френдленту и избранное, потому что читаю я всё, а вечернее время не резиновое...
Да, и ФБ всё-таки окончательно пойдет мимо, увы. :(

Уже вышла (но еще не появилась у нас) новая книга, которую я давно жду. Официально должна выйти десятого, но уже сегодня кто-то купил (и даже прочитал). Я планирую поход на Петровку на следующие выходные.
В информационном посте случайно увидела упоминание про «ознакомительный фрагмент» на сайте издательства. Прочитала, посмеялась, теперь впору помереть от любопытства до субботы.
Главное, что прототип любимой улитки - жив, а мозги ему вправят «опытный некромант» и «юный биолог», я в этих товарищах не сомневаюсь!
А вот новый член экипажа - натерпится еще в этом сумасшедшем доме! Раз уж так встречают. :)
«— Алексей — наш новый навигатор, — с нажимом сказал Станислав, сурово сигналя пилоту бровями: только посмей возразить!
Но Тед все-таки рискнул:
— А почему со мной не посоветовались?
— Я с тобой уже одиннадцать раз советовался, — едко напомнил капитан. — А навигатор нам по-прежнему нужен».


Успешно подсадила подругу на Олдиевский цикл «Шмагия». Будет теперь, с кем о нем поговорить!
Ей же сегодня в честь 46-летия «Стар Трека» рекламировала ТОСовский сериал. А потом вспомнила, что тут же «Аббатство Даунтон» еще не смотрено! Одну серию смотрели вместе, диск с первым сезоном отдала с собой.
Так что ценителей прибывает. :)
belchester: (глупости)
Все-таки один из самых любимых (и положительных) героев как книг Джеральда Даррелла, так и его биографии - это Теодор Стефанидес.

12_Durrell_Theodor

В своих дневниках Джеральд писал: «Если бы я обладал даром волшебника, я бы сделал каждому ре­бенку на земле два подарка: беззаботное детство, какое было у меня на ост­рове Корфу, и дружбу с Теодором Стефанидесом».

Ему посвящены книги: «The Greek Islands» (1978) Лоуренса Даррелла; «Птицы, звери и родственники» (1969) и «Натуралист-любитель» (1982) Джеральда Даррелла, на первой странице которой значится: «Эта книга посвящается Тео, моему учителю и другу, без чьей помощи я бы ничего не достиг».

Выдержки из биографии Дж.Даррелла )
belchester: (глупости)
1. Все-таки читалка - прекрасный способ прочитать давно отложенные из-за отсутствия времени макси.
И вообще, когда в дорогу и на неделю отпуска нужно брать с собой одну(!) штуковину, а не несколько книжек (пусть и в мягкой обложке), - это здорово! ;)

2. Осталось два рабочих дня. Дожить бы до отпуска!
А сборы все еще в зачаточном состоянии...

3. Присутствие пусть даже одной племяшки в доме - это счастье! (А намечается еще и вторая, которая будет третьей!) :)))
Сестра переслала новую фотографии из серии "Катя и книги". Хотя мне больше нравится та, что из села - истинная продолжательница традиции "лето на деревьях!"

фото, 2 штуки )

4. Детеныш приступила к шестой части Поттера и третьей "книге" "Легенды об Аанге". :)
Во втором случае - вприслушку со мной. :)))

5. Рыбки, наконец, привыкли к постоянному потоку пузырьков из компрессора. А ампулярия выметала икру. И недели с переселения не прошло. Кто отец не понятно, но явно не желтый, мама такая одна. Через две недели жду вылупления мелочи. :)

6. Моя диффенбахия, оказывается, снова выше меня. Да еще плюс размер листа.

7. Люблю наблюдать пап, гуляющих с детьми. А на днях попалась на глаза молодая семья, гуляющая в вечерних сумерках (кокгда жара немного спадает): мама, папа и ребенок в слинге. Причем слинг замотан по принципу сумки-кенгурушки на папе. :) Очень здорово смотрится! :)

8. Заказала-таки белотелую ахатинку. Растет пока у хозяина, через три недели будет моя. :)
belchester: (Default)
Смотреть по второму разу фильм "Прислуга" как раз после чтения одноимённой книги очень странное ощущение.
С одной стороны, фильм замечательный и длиннее ему быть уже практически некуда. С другой - всё-таки некоторые зацепившие меня важные эпизоды пропущены.
И если встречу родителей Скитер и Стюарта можно спокойно опустить (хотя папа у него прикольный!), то картин маслом "мисс Селия с кочергой против извращенца", "Мэй Мобли расправляется с противной учительницей" и настоящей истории Константайн, её отца и дочери мне очень не хватало.

А Джонни оказался ещё лучше, чем думала сначала. :)))
Разговор Минни и Эйбилин о границах и Селии:
"Она просто их не замечает. Границ. Ни между собой и мной, ни между ней и Хилли."
И просто о границах:
"— Они не только существуют, эти границы, но ты не хуже меня знаешь, где именно они проходят.
— Я тоже так думала. А теперь в это не верю. Границы у нас в головах. А люди вроде мисс Хилли всегда пытаются заставить нас поверить, что они есть на самом деле. Но их нет."


И очень жаль, что не смогли включить в сценарий то, что не только Скитер и Селия из белых дамочек Джексона относятся к прислуге по-человечески. Меня очень тронула история одной барышни из их бридж-клуба ("с вечной, как будто приклеенной к лицу улыбкой"). Она осталась собой несмотря на всепроникающее влияние Хилли.
"Лу-Анн, которую я всегда считала глуповатой и скучной, предоставила Ловинии двухнедельный оплаченный отпуск, чтобы та могла ухаживать за внуком. И за эти две недели семь раз приносила ей кастрюльки с едой. Когда случилось несчастье, она отвезла Ловинию в больницу и шесть часов сидела с ней рядом, пока длилась операция. Лу-Анн никогда не говорила об этом. И теперь я прекрасно понимаю почему."
"Провожая взглядом Лу-Анн, я думаю: «Как мало все же мы знаем друг о друге». Возможно, я смогла бы хоть немного облегчить ее жизнь, если бы попыталась. Если бы была с ней чуть приветливее. Разве не в этом основная идея нашей книги? Чтобы женщины поняли: мы просто два человека. Не столь многое нас разделяет. Между нами не такая уж большая разница. Совсем не такая значительная, как мне представлялось.
А вот Лу-Анн, она поняла это даже прежде, чем прочитала книгу. А нечто важное упустила именно я."
belchester: (глупости)
Внезапно узнала, что вышла первая серия второй части "Бешеных псов".
Четверо офигенных друзей, выкарабкивающихся из ситуации "полный конец обеда". С переменным успехом, но всё же.
Обожаю их, всех и каждого. И не_бухгалтера, и не_учителя, и бывшего юриста, и завязавшего/развязавшего безработного. :)

Так же внезапно узнала, что проворонила новые серии "Восьмой заповеди" - целых две! (Хоть меня до сих пор пугает общее количество серий). При плотности событий/эмоций на минуту экранного времени боюсь даже загадывать, что еще приготовили мне сценаристы на оставшиеся 127 серий. ;)
Очень нравится Хулиан Санмильян. Прекрасный мужчина, муж, отец, журналист, друг, работодатель. Восхищаюсь им. Когда он прослушивал запись перед сном, просто слезы наворачивались.
Относительно Исабель - очень-очень рада, что она цела. После первой серии я предполагала худшее. Правда, судя по тому, что спустя десять лет, она всё ещё не объявилась, дело так и не сдвинулось. И пленочка, соответсвенно, не нашлась, а ведь из-за неё так рисковали!
Конечно, как я и думала, чужой пиджак здорово подпортил дело. И всё легло одно к одному - и "жених" пропал, и его друг с невестой лично незнаком, и фотографию Хулиан показал всем, но только не герою-спасателю, который сам подошел и пытался поддержать... А потом ещё и оговорочка Исабель у врача - подозрииительная. А врач - добил. Интересно, а Эфраим не делился с другом информацией, есть ли у его невесты еще дети?
А вообще семейство Санмильян здорово держит удар. Права была старшая дочь: лучше уж любые новости, чем такая гнетущая неизвестность.

Мне сестра вернула книгу "Они изменили мир", и я решила её таки перечитать в оформленном варианте. Положила на видное место - и её нашла мама. Начала расспрашивать - я ответила, что краткие биографии людей, вклад которых в мировую культуру трудно переоценить, объяснила, от кого автограф. :) В общем, её у меня отобрали. :)
Смешно, что мама пришла позже, сказала, что ей очень нравится, но "уже три биографии, и что-то они все голубые". :))) На резонное замечание, что книга так и называется, мне ответили: "А я обложку не читала!". :)))
Вот я ей еще про Робби распечатаю...

Profile

belchester: (Default)
belchester

December 2016

S M T W T F S
    1 23
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 22nd, 2017 04:17 am
Powered by Dreamwidth Studios